Главная 
В 2012 р. археологи відкрили козацьку фортецю Війська Запорізького Кальміус в центрі Маріуполя, що на Донеччині. Незважаючи на те, що згадки про центр (Кальміуська фортеця , як і містечко українського козацтва Домаха, були розташовані на тетриторії сучасного м.Маріуполь)Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового (східний кордон якої сягав ріки Дон )збереглися в архівах Коша, у листуванні козацької старшини, писав про нього у своїй знаменитій «Історії запорозьких козаків» і Дмитро Яворницький, факт існування на березі Азовського моря східного козацького форпосту і слободи біля нього, тривалий час брався під сумнів, а то й вперто заперечувався. Як заперечувалася й козацька історія донецького краю. Особливо ж той факт, щоМаріуполь має українське козацьке коріння, був, як і багато міст та містечок на сході і півдні України був заснований запорожцями, січовиками, а не за вельможною царською вказівкою, як у тому, фальшуючи історію, переконувала людність роками імперська пропаганда. Ще й сьогодні у Маріуполі дотримуються імперсько-радянської версії щодо заснування столиці Приазов'я. За цією версією «батьком» міста був губернатор Азовської губернії Чертков, з волі якого, начебто, закладено поселення у 1778 році. Нову енергію цій даті надав Указ Президії Верховної Ради України від 3 вересня 1978 року про нагородження Жданова (так тоді називався Маріуполь) орденом Трудового Червоного Прапора на честь 200-річчя міста. Не менш популярна й версія про заснування Маріуполя греками,
Вольності Війська Запорізького, XVIII сторіччя. Сучасні Донецька та Луганські області України - це землі Кальміуської паланки Війська Запорізького. Угорі - Гетьманська Україна і Слобідська Україна ( до Слобожанщина в той час входили північні землі Донецької і Луганської областей) , унизу - Кримський Юрт, ліворуч - Османська імперія. Червона цятка на карті - Дніпропетровськ ( Стара Самара - фортеця запорожців, заснована на початку 16 ст. ). Жовта цятка на карті - Донецьк ( із 17 ст. на території сучасного Донецька існують поселення запорожців).Місто Домаха / Кальміус ( Маріуполь) столиця Кальміуської паланки - білий кружок на карті у гирлі р. Кальміус.
Археологічні знахідки козацького озброєння Кальміуської фортеці ( м.Маріуполь ) Війська Запорізького
Зброя українських козаків Кальміуської паланки ( сучасні Донецька та Луганські області) Війська Запорізького
Археологічні знахідки козацьких люльок в Кальміуській фортеці ( м.Маріуполь) Війська Запорізького.
Тулійка ( фрагмент люльки) червоно-глиняної трубки з невеликою ділянкою чашечки із архелогічного комплексу Кальміуська фортеця ( м.Маріуополь). Край тулійки на розширеній частині орнаментований лінією дрібнозубчаста штампа. На нижній частині тулійки - відбиток штампа у вигляді кола, заповненого косою сіткою. Аналогічний штамп відомий на поселенні Козача
Археологічні артефакти фортеці Кальміуської паланки (м. Маріуполь) Війська Запорізького: гончарний посуд. Із спільного із люльками комплексу походить також більше 300 фрагментів світло-глиняних гончарних посудин, прикрашених «опискою».Така кераміка характерна як для Донбасу, так і для Слобожанщини та датується XVII-XVIII ст. (рис.1-2).
Запорізьке козацтво є засновником ряду поселень на місці нинішнього Луганська, які згодом перетворилися в єдине велике містечкого запорозького козацтва, тобто задовго до заснування тут у 1795 р. російською царицею Катериною ІІ металургійного заводу.У межах Луганської області(північна частина Луганської області належала українському козацтву Ізюмського Слобідського полку) запорозькі козаки мали величезну кількість поселень та зимівників ( понад 300 ), з яких достеменно встановлені на сьогоднішній день понад 30 зимівників.В них жили відставні (абшетовані) козаки та козаки, які були одружені, вели господарство та створювали сторожові пікети.Кам'яний Брід на річці Лугані (зараз Кам'янобродський район м.Луганська) - давнє запорозьке займище, старожитня козацька місцевість. Згадки про поселення у цій місцевості маємо від 1740 по 1750 рік. Зимівник козака Семена Вергуна на річці Лугані ( зараз селище Вергунка Жовтневого району м. Луганськ).Згадки про козака Вергуна маємо і з «Історії запорозьких козаків» Дмитра Яворницького. 1688 року цей козак доправив до Війська Запорозького листа гетьмана Мазепи, а також тисячу червінців у дарунок від нього і передав їх кошовому отаману Грицькові Сагайдачному. Запорозькепоселення Веселеньке біля місця впадіння до Дінця річки Лугані (селище Веселеньке Жовтневого району м.Луганська) з 1707 р. згадується в числі заселених місцевостей запорозькими козаками. Красний Яр на Дінці ( селище Красний Яр Жовтневого району м.Луганська) також є старий займищем запорозького козацтва.
Щоб відрізати козаків Війська Запорозького Низового від козаків Слобідської Україниросійська цариця Єлиавета Петрівна у 1753-1754 р.р розквартировує (поселяє) на землях запорожців: Кам"яному Броді, Вергунці та Красному Куті три роти сербських гусарів.
Запорожці Лисичого Байраку на Дінці ( зараз м. Лисичанськ ) ще у ХVII ст. використовували кам'яне вугілля для побутових потреб і при ковці заліза, проте роком заснування Лисичанська вважається аж 1710-й. Урочище Верхнє ( нині селище Верхнє міста Лисичанська) також є одним із найстаріших поселень запорожців. Займище Асесорське на Дінці (м. Привілля, підпорядковане Лисичанській міській раді). Згадується від 1695 р. як маєтність запорожців. Через поселення запорожців Поповий Яр та Чорнухин Байрак ( нині с. Чорнухине Перевальського району) проходив козацький шлях із Січі на Дон і Кагальник. На початку ХVII сторіччя запорожці влаштували там одну із своїх головних попутних станцій з великоми запасами харчів, зброї та інших припасів. Подорожні козаки мали змогу там відпочити і запастися харчами. Для релігійних обрядів, за наказом Січі, тут була похідна ікона святителя Христова Миколи Чудотворця, при якій утримували священника для молитов і пісень. Холодний Яр та Суха Балка біля місця впадіння до Дінця р. Луганчик ( с.Суходіл, зара с. Піонерське Станично-Луганського району). Маємо згадку про ці козацькі зимівники від 1704 р. На жаль, не зберегло свою назву поселення Макарів Яр ( зараз с. Пархоменко Краснодонського району). Ця місцевість з давніх часів була улюбленим сховищем для запорозького козацтва. 1738 року тут оселився зимівником відставний січовик Макар Безродний.Скелюватий Яр і Тертишний Байрак ( розташовувалося поблизу села Пархоменкового Краснодонського району) є також одним із найдавніших маєтностей запорожців. У 1690 та 1700 р.р. козаки цих зимівників постачали до Бахмутської фортеці на продаж велику кількість худоби, збіжжя та інших харчів.
наречие понимать обязаны? 
